Analog Photo / Аналоговая фотография: Альманах Хто такі ломографи??? Випуск #19

Особливі світи Марії.

На фото: Марія Голікова. Автор фото: Костянтин Феденко

Кожен, хто фотографує аналогові світлини, бачить у своїх плівках щось особливе, те що жодним цифровим редактором відтворити майже неможливо. Плівка бачить те що не бачите Ви, а саме вона відтворює «характер» саме тієй миті, що спрацював затвор, і навіть додає чогось свого, немов, щось підглянуте з паралельних світів. Тобто Ви маєте не документальне фото, а магію світла та тіні, магію кольорів, магію хімічних та фізичних процесів у світло чуттєвому шарі плівки. Мені іноді здається, що плівка немов розумна істота, що спілкується з фотографом, додаючи, до світлин свого бачення всесвіту. Мабуть саме тому, останнім часом творчі фотографи, що знімають аналогові світлини додаються до прийомів lo-fi фотографії. Найчастіше вони вишукують прострочені плівки (не завжди за бюджетність питання) щоб відчувати цю непередбачуваність, крім того, вони навмисно фотографують на примітивні компактні камери (без крутих оптичних прибамбасів).

Я радий запропонувати своїм читачам діалог, та світлини творчого фотографа Марії Голіковой. Її світлини аж ніяк не можуть бути класифіковані за канонами класичної фотографії. В арсеналі її творчих прийомів і застосування компактних та напів-форматних камер, і «redskale», і «analogue errors» і декомпозиції, і сублімації кольорів та, авжеж, артефакти плівкового зерна. Ці такі собі ванільні фантасмагорії, сповіщають нам про особливі аналогові світи плівкової свідомості (багато хто зрозуміє про що я…).

Тож, запрошую до діалогу з Марією.

Далі за текстом:
Д. - Den Weissman для блогу Lomography DP
М. - Марія Голікова - творчій фотограф

Д. – Привіт!

М. – Привіт усім, я Марія Голікова.

Д. – Маєш нікнейм або творче ім’я (псевдонім, якщо він є)?

М. – Ні, нічого такого.

Д. – Звідки ти родом, де ти зараз живеш?

М. – Родом з Дніпропетровська і зараз живу тут.

Д. – Хто ти за професією, або чим займаєшся у житті? Маєш улюблене заняття або хобі?

М. – Студентка філологічного факультету, займаюсь поетичною діяльністю, журналістикою, граю на фортепіано і люблю фотографувати.

Д. – Талантів декілько маєш – поважаю. Я згоден, що талановита людина, має бути талановита у всьому.
Скільки років тобі, якщо це не секретна інформація? Скільки з них ти займаєшся фотографією?

М. – Мені 19, мій досвід фотографа невеликий – близько року.

Д. – Чому у над високо технологічному світі ти надаєш перевагу плівковій фотографії?

М. – Плівка – це магія. Це особливий світ. Плівка не потребує оброблення, вона самодостатня. Ти натискаєш на спуск - і вона автоматично вбирає у себе всю атмосферу, настрій певного моменту, вона робить історію. На плівкових фотографіях – справжня естетика життя. Ну і плюс – плівка, як ніщо інше, вчить фотографувати. Ти не можеш зробити сотні кадрів одного й того ж, бо кожний твій кадр чогось вартий, він фіксується і вже не може просто так бути deleted.

Д. – Вау! Круто сказано – «кожний твій кадр чогось вартий» (слухайте читачі розумну людину (:)) ! Я радий чути, що є творчі особи які це розуміють.
То, який жанр фотографії найбільш близький до твєї творчості?

М. – Найбільше я знімаю місто, архітектуру, стріт-фото та пейзажі.

Д. – Чому ти фотографуєш ЛОМО? Що для тебе ломографія?

М. – Ломо - це чуттєвість, момент і коли знімаєш ломо, твоє завдання цей момент схопити. Ломографічні фото – це такі собі візії: у них може не бути підтексту, сюжету, але вони грають на відчуттях, передають емоції. У цьому сенсі ломографія мені дуже близька.

Д. – На які фотокамери ти фотографуєш?

М. – У мене є дві фотокамери: Агат 18К та Kodak EC100, який придбала нещодавно. Обидві – звичайні мильниці.

Д. – Яка з них твоя улюблена плівкова камера?

М. – Агат 18К - це напів-кадрова шкальна мильниця, майже всі мої фото знято саме на неї. Вона зі мною з найпершого плівкового кадру і виходячи з дому завжди беру її з собою.

Д. – Так я розумію тебе, бо маю таку ж камеру, ш навіть ми проводили тестування цього аналогового девайсу для нашого блога (кому цікаво тут посилання на тестування ч.1 та ч.2). Насправді прикольна і дуже маленька фотокамера.
Скажи, а яким фотоплівкам ти надаєш перевагу? На що ти знімаєш? Чому?

М. – Знімаю переважно на прострочені плівки, люблю Kodak та AGFA. Зокрема, прострочки подобаються за їх непередбачуваність та бюджетність.

Д. – Що тебе надихає робити світлини?

М. – Дуже часто мене надихає музика. Коли слухаєш пісні, то відчуваєш те, що хотів сказати митець по той бік, вловлюєш певні образи, символи, які потім можуть відобразитися на твоїй фотографії і це чудово. Також, надихають люди, подорожі, книги.

Д. – Доводилось тобі ділитися своїми світлинами у форматі виставок або інших творчих заходів?

М. – Наразі я ділилась своїми світлинами тільки в форматі «Сушки» в Дніпропетровську. Думаю, цей захід знайомий всім аналоговим фотографам міста (:))

Д. – Які фото прожекти у тебе заплановані або у реалізації?

М. – Хочу познімати на старі-старі плівки, бажано ч\б і проявити самій. Також, хочу зняти якийсь стріт-фото проект і можливо втілити його у виставку або щось подібне.

Д. – Що ти можеш побажати нашим читачам?

М. – Гармонії та завжди йти за покликом серця.

Д. – Марія, я вдячний тобі за діалог. Залишилось тільки показати нашим читачам твої «світлини особливих світів».