Альманах «Кто такие ломографы???» Выпуск #17 - Константин Феденко

Фотоплёнка – как лекарство от технологий. 

 

На фото - Константин Феденко, автор фото - Эдуард Баженов

В нашей рубрике «интервью» - вопросам (допросам (:)) подвергается очередной «суровый программер». Как и большинство ребят данной профессии, Константин вечно занят, и отдушиной в редкие часы досуга он совмещает фотографирование с прогулками по заброшенным местам. Отснятые им фотоплёнки могут совмещать в себе такие кадры как: ло-фай с кричащей зернистостью, брутальный стрит с мусором и развалинами, репортаж с прогулок и событий, ломографию - как часть социального действия. Константин не многословен и предпочитает скрывать эмоции, но с фотокамерой не расстаётся – рискну предположить, что большинство эмоций отображаются на плёнке. А ещё наш собеседник общается исключительно на украинском языке, поэтому нажимаю «Shift+Alt» и перехожу в языковой режим собеседника.

Далі за текстом:
Д. – ломоблог у обличчі - Den Weissman
К. – наш співбесідник - Костянтин Феденко

Д. – Здоров! Привітайся з нашими читачами, та назви себе.

К. – Костянтин Феденко.

Д. – Маєш нікнейм або творче ім’я.

К. – Кісуліна.

Д. – Звідки ти родом, де ти зараз живеш?

К. – Родом з селища Петропавлівка, проживаю наразі в Дніпропетровську, а до того три роки жив в Донецьку.

Д. – Хто ти за професією, або чим займаєшся у житті?

К. – Програміст.

Д. – Аааа – ну тепер зрозуміло, чому ти видаєш інфу у стислій формі. (:))
Скільки років тобі, якщо це не секретна інформація? Скільки з них ти займаєшся фотографією?

К. – 27, з них років 4-5 займаюсь фотографією. Хоча складно провести межу, коли я дійсно почав займатись фотографією, а коли просто «балувався».

Д. – Чому у над високо технологічному світі ти надаєш перевагу плівковій фотографії?

К. – Власне відповідь у самому питанні – тому що цей світ занадто технологічний ? Думаю, через своєрідний «ефект безпеки». Плівкова фотографія дає готовий ефект, який не треба обробляти. Цифрову фотографію можна ж обробляти як завгодно і безкінечну кількість раз.

Д. – Який жанр фотографії найбільш близький твоїй творчості?

К. – Стріт-фото та репортаж.

Д. – Але ж ломографії також трапляються - що для тебе ломографія?

К. – Не можу назвати себе виключно ломо-фотографом, але в ЛОМО можна відпочивати, тобто повністю віддаватись почуттям.

Д. – На які фотокамери ти фотографуєш?

К. – Olympus mju II ZOOM 80 і Nikon F100, на який я фотографую найчастіше.

Д. – Плівкові компакти від Олімпуса (особливо мюшки) – то є улюблені камери стріт фотографів.
Яка твоя улюблена плівкова камера або камери?

К. – Мабуть, це Агат 18-К - через свою компактність, її можна носити завжди з собою.

Д. – Яким фотоплівкам ти надаєш перевагу? На що ти знімаєш? Чому?

К. – AGFA Vista 200 і якщо обирати між Fuji та Kodak, то все таки Kodak, зокрема Kodak BW400CN.

Д. – Що або хто надихає тебе робити світлини?

К. – Надихає багато чого. Іноді-люди, іноді надихають неочікувані поєднання речей. Іноді надихає просто візуальне зображення.

Д. – Чи траплялося тобі ділитися своїми світлинами у форматі виставок або інших творчих заходів?

К. – Перша виставка з моєю участю називалась «Моє місто», присвячена Дніпропетровську. Друга – виставка концептуальної фотографії «Реанімація» (м.Київ), однак я застосовував там вже цифрове фото. Щодо інших творчих заходів, то тут варто згадати про дніпропетровську «Сушку», де я постійно ділюсь своїми фотографіями вже протягом років двох.

Д. – Які фото проекти у тебе заплановані або у реалізації?

К. – Нещодавно я зняв свою «мрію» - весілля на плівку. А ще я хочу познімати айтішніків на плівку, або щось пов’язане з айті.

Д. – То є круто, що тобі трапилось знімати весілля на плівку. Одного разу мене запрошували знімати весілля, я такий кажу – «Ви ж в курсі що я знімаю на плівку?» - після цієї фрази людина, яка мене запрошувала – завісла, блимаючи очима (такий нєжданчік трапився)… я знову питаю того чолов’ягу – «То запрошення вже не актуальне?» - у відповідь було лише кивання головою… Кумедна була історія. (:))
На завершення діалогу - що ти можеш побажати нашим читачам?

К. – Я хочу побажати їм завжди шукати і прагнути того, що вони хочуть робити.

Д. – Дякую за бесіду! Будемо дивитися твої світлини.